| Головна » Статті » Моя Реасе-нина » Віршики |
Кохана,
давай з Тобою потонемо в безмежнім океані,
в пристрасті бажань, у нашому коханні,
давай з тобою вдвох залишемо цей човен,
що ненависті та зла і так доволі повен,
давай збудуєм свій - маленький, тихий рай,
де будемо тільки ми удвох, давай, скоріш стрибай!
я вже чекаю тут, бо хворий на кохання,
й тому уже давно втопивсь в цім океані,
не зміг протистояти, піддався його силі
і неземними почуттями мене його накрили хвилі,
тому тепер й кричу тобі - Кохана,
спустись сюди, до мене, на дно океана,
спустись скоріш, я ще чекаю,
з тобою я живу, без тебе- помираю,
та чи то був сильний шторм, чи ти мене не чула
та мною та коханням поласувала самотності-акула,
один я був не в силах цю самотність подолати,
тому так і довелося наодинці в океані потопати.... | |
Категорія: Віршики | Додав: Funki (01.10.2008)
| Автор: Воронов Сергій Павлович E W
| |
| Переглядів: 263 | Рейтинг: 4.0/1 |
| Всього коментарів: 0 | |
